Канікули – довгоочікувана пора, яка  несе радість  здобувачам освіти.

Цьогоріч осінні канікули триватимуть із 31.10 – 06.11.2022року.

Отож,  закликаємо завжди пам`ятати правила безпеки під час канікул!

• Не порушуй правила дорожнього руху;
• Будь обережний  і дотримуйся усіх правил безпеки при користуванні газовими та електричними приладами;
• Не допускай ігор з вогнем;
• Не чіпай невідомі тобі предмети,  а виявивши їх, повідомляй дорослих;
• Не бався на  будівельних майданчиках та біля них;
• Будь обережним біля водоймищ;
• Пам’ятай: дорога та залізниця – не місце для ігор і безпечної поведінки;
• Під час повітряної тривоги негайно крокуй до безпечного місця, укриття, бомбосховища, тощо…

Зверни увагу про  заходи безпеки в умовах пандемії Covid-19.

Дотримуйся дистанції, часто мий руки, користуйся антисептиком і маскою у громадських місцях.

Бережіть себе! Будьте здорові!

Упродовж жовтня здобувачі освіти  долучилися до конкурсу есе « Війна в долі моєї родини». У своїх роботах  учні   передали  усі переживання, тривогу та неспокій дитячих сердець.

Найактивнішими учасниками стали учні 8-Б класу   Кандала Лілія , Борис Валерія, Ковальчук Ангеліна ( класний керівник Бладика Оксана Омелянівна).

Війна в долі моєї родини

Війна…

П’ять літер. Одне слово.

Проте який страшних сенс воно приховує – жорстокість, біль, смерть, страждання, тисячі скалічених доль, мільйони обірваних життів…

Я ніколи навіть не підозрювала про те, що мені доведеться побачити війну на власні очі, однак жахливий ранок 24 лютого змінив життя не лише моєї родини, а сотні інших українських сімей. Ніби зараз пам’ятаю вечір напередодні того страшного дня – я, як зазвичай виконувала домашнє завдання, планувала, як проводитиму вихідні і перед сном насолоджувалася читанням улюбленої книги. Нічого не віщувало змін. Навпаки, все було як завжди – абсолютно буденно .

Однак 24 лютого мене пробудила не звична мелодія будильника, а моя матуся, яка тривожним,  тремтячим від хвилювання голосом, сказала: «Доню, почалася війна…»

Серце болісно пропустило удар. Було складно вдихнути. «Як?» – подумала я. «Як таке можливо у 21 столітті? Невже війни – це не пережиток історії?»

Зізнаюся, я до останнього сподівалася, що те жахливе ранкове пробудження і його причина – неправда. Можливо, це був усього-навсього нічний кошмар, про який до обіду не залишиться і сліду, але…

…На жаль, жорстока реальність розбила мої останні щасливі сподівання. У моїй пам’яті проносяться події 24 лютого: телефонні дзвінки рідним, що знаходилися далеко від дому, безперервний перегляд новин і поступове усвідомлення того, що вибухи, перші поранення та смерті, паніка та страх –  це не кадри із чергового апокаліптичного фільму, а сучасна дійсність. Я й досі здригаюся від згадки про те, як не випускала телефон із рук, постійно телефонуючи сестрі, що їхала додому із Одеси і як серце щоразу завмирало, слухаючи гудки. А як страшно було , як думаю про тата, який того вечора на чергуванні у військовій частині!…Яких зусиль вартувало тримати себе в руках, чекаючи його дзвінка, що з ним все добре…

Гадаю, що усвідомлення початку повномасштабної війни прийшло до мене поступового, хоча перший шок і не бажання миритися із жорстокою дійсністю стали наслідком пробудження того лютого зимового ранку.

Насправді, я живу з постійним переживанням та тривогою за наших воїнів та український народ ще з початку проведення АТО. Я погано пам’ятаю ті події, але у моїй ще зовсім тоді дитячій пам’яті залишилися згадки про напругу, страх та хвилювання, які цaрили у нашій сім’ї з осені 2014 року. Війна торкнулася нашої родини ще тоді, коли мій відважний і сміливий татусь став учасником АТО. Ті місяці, які ми з мамою та сестрою чекали татуся із зони проведення АТО, здаються мені найстрашнішим часом у моєму житті. З тих пір , для щастя мені достатньо почути голос членів моєї сім’ї і впевнитися в тому, що з ним все гаразд!…

З початку повномасштабного вторгнення я усвідомила, чому ТАК ВАЖЛИВИЙ МИР, адже тих жахів і травм, не тільки фізичних, а й психологічних, що наносить війна, не здатен вилікувати жоден лікар. Вони залишаються із людиною на все життя.

Мене дивує той факт, що на сьогодні, у 21 столітті – столітті наукового прогресу, демократизму, міжнародної співпраці та гуманізму – можлива війна. У Середньовіччі, де за допомогою меча та крові диктатори намагалися доводити свою позицію, проведення війн ще можна спробувати пояснити, але зараз? Невже вбивства, тортури, тваринну жорстокість у ставленні до людей можна виправдати? Ні, я такого ніколи не зможу зрозуміти.

Саме тому новини про катування мирних українців у Бучі, Ізюмі, Гостомелі стали для справжнім шоком. Вони змусили плакати не тільки сльозами, але й душею. І саме тоді я зрозуміла, що серце може боліти і за рідних незнайомців…

Я щиро вірю у перемогу Українського Народу – такого незламного і сильного, воля до життя та свободи якого викувана мечем і скроплена кров’ю. Українці і тільки українці мають право жити на своїй землі, а ворог, що посягатиме на нашу Батьківщину тут же ляже й кістьми, адже українці здатні витримати навіть там, де не витримує навіть сталь…

Автор – Кандала Лілія

28 жовтня  наша країна відзначає День визволення України від нацистських окупантів. У цей день українці  згадують  і вшановують  пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, мільйонів людей, які постраждали від  фашистських окупантів, а головне –  героїв ветеранів, які дожили до наших днів і  є для нас прикладом мужності, відваги, жертовності та любові до Батьківщини.

До 78 – річниці визволення України від німецько- фашистських загарбників вчителі історії  Грабова Ганна Сергіївна і Тарасюк Ірина Олександрівна разом зі здобувачами освіти  6-В і 9-А класів провели години спілкування,  присвячені безсмертному подвигу , ратній і  трудовій звитязі нездоланного народу і виховний захід «Шлях Перемоги».

Із метою запобігання булінгу у закладі освіти психолог  Котенко Ірина Олегівна провела зі здобувачами освіти 5-В класу ( класний керівник Тарасюк Ірина Олександрівна) і 8-А класу ( класний керівник Грабова Ганна Сергіївна) Онлайн – години спілкування на тему: « Кібербулінг, як проблема порушення прав людини».

Колектив 2-Б класу ( класний керівник Прикмета Ольга Сергіївна)

взяв участь у проєкті « Вітрячок моєї мрії». Другокласники власноруч створили вітрячки із кольорового паперу і загадали бажання.

Пам’ятаймо правило: « Усе, що хочете, аби робили вам люди, те робіть їм  і ви ».

Із  метою гідного відзначення подвигу Захисників і Захисниць України  та на виконання  Стратегії національно – патріотичного виховання у закладі освіти відбулись наступні заходи у очному та Онлайн режимі:

–     Година звитяги «  Козаки – захисники» у класному колективі 2-Б  ( класний керівник Прикмета  Ольга Сергіївна),

–  Козацька вікторина « Козацькому роду – нема переводу»

( класний керівник 3-А класу – Романь Наталія Анатоліївна);

– Година спілкування « День українського козацтва» ( класний керівник 3-Б класу – Бондарєва Олеся Василівна);

–  Виготовлення вітальних листівок ( класний керівник 4-А класу – Шевчук Тетяна Миколаївна);

–  Бібліотечний урок « Сила Нескорених…», який відбувся  у читальному залі Центральної бібліотеки ( класний керівник 4-Б класу – Костина Наталія Григорівна);

–  Тематична класна година « День Захисників і Захисниць України» ( класний керівник 5-Б класу – Зелінська Людмила Олександрівна);

– Інтелекутальний турнір « Україна звитяжна», проєкт « Козацька футболка» ( класний керівник 6-Б класу – Немировська Наталія Вікторівна);

–   Урок звитяги « Волонтери  – сумління і серце України!»

( класний керівник 7-А класу – Каляфіцька Інна Миколаївна);

– Урок звитяги « Збройні Сили України.  Слава. Гордість. Міць»

( класний керівник   9-Б класу –   Хворостяна Вікторія Василівна);

–   Створення проєкту « Україна починається з тебе» ( класний керівник 10 класу – Шмига Олена Андріївна).

Шановні Захисники і Захисниці України, щиро дякуємо Вам за вашу мужність, відвагу, відповідальність і любов до рідної землі.

Нехай  Вас супроводжує вірний Янгол – Охоронець!  Злагоди  та затишку, Миру і Перемоги, успіхів і міцного здоров’я!

Ви – наша сила і віра!

Зі святом!