Квітневий день видався особливим для нашої школи. Її стіни знову наповнилися гомоном та сміхом, але цього разу – особливим, сповненим теплих спогадів та щирої ностальгії. До рідних класів завітали випускники далекого 1975 року.
Сивочолі пані та елегантні панове, у чиїх очах сяяли іскорки юності, неспішно крокували коридорами, де колись лунав їхній безтурботний сміх. Кожен куточок школи, здавалося, оживав у їхній пам’яті, викликаючи приємні хвилювання. Вони згадували перші уроки , шкільну дружбу, хвилюючі іспити та незабутні миті юнацького життя, які назавжди поєднали їх міцними узами.
Екскурсія школою стала своєрідною подорожжю в часі. Випускники з цікавістю розглядали оновлені класи, сучасне обладнання, спортивний зал, який пам’ятав їхні перші перемоги та поразки. Зміни вражали, але не змогли затьмарити головного – духу рідної школи, її атмосфери, яка, попри роки, залишалася такою ж теплою та гостинною.
Проте зустріч мала не лише ностальгічний характер. У цей непростий для країни час випускники 1975 року проявили свою небайдужість та патріотизм. Серцем відчуваючи біль і тривогу за майбутнє України, вони передали 3 тисячі гривень на підтримку Збройних Сил України. Кошти були передані настоятелю Храму Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона протоієрею ПЦУ отцю Ярославу Вольвину. Цей благородний вчинок став яскравим свідченням їхньої громадянської позиції та віри у незламність українського народу.
Зустріч випускників 1975 року стала зворушливою подією, яка об’єднала минуле та сьогодення. Спогади про юність переплелися з турботою про майбутнє, а щирість зустрічі залишила в серцях кожного її учасника незабутні враження. Цей візит став не лише приємною ностальгією, а й важливим актом підтримки, який зігріє серця тих, хто сьогодні стоїть на захисті нашої країни.
